В чому роль культурної інституції?
Питання, яке блукає, коли позаду швидка подорож Римом, Флоренцією, Міланом.
І воно здається дуже доречним контексті останніх розмов про ідентичність.
Коли немає на що опертися і одразу отримати пруф оф концепт - розмова про ідентичність лише демагогія.
Так, дискутувати треба, але й треба створювати умови, в яких може виникати нове - нові форми, смисли, концепти, які втілюються у фізичному.
Чіплятися за минуле - шлях в нікуди, отримаємо шароварщину і рушнички.
Повністю відмовлятися від нього - теж не варіант, бо лише в поліфонії голосів і з орієнтацію на базові цінності людського життя можна відслідковувати тяглість прогресу.
Це якшо оглядатися на неймовірні експерименти авангардистів та модерністів 20-х років минулого століття і весь той поступ, що відбувся в українському кіно, літературі, образотворчоіму мистецтві, скульптурі..
А потім всіх тих, хто його робив, втопили у крові.
Історія навчила, що ідеологія, політика партії, сліпа віра і созданія нового чєловєка через заперечення інших - не працює.
Ті ж ризики несе - радикальний націоналізм.
Але повернімося до культурних інституцій, які називають себе сучасними.
Що ж вони комунікують?
MACRO - музей сучасного мистецтва, який ще називає себе центром сучасних культур.
Сама будівля є гарним прикладом сучасної архітектури, що пропонує нелінійний досвід і багатофункціональність, з однією великою виставковою зоною і рядом невеликих кімнат, та доступним для прогулянок дахом.
Всередині  холу знаходиться чевоний великий багатогранник, який є будівлею в будівлі.
У його внутрішньому просторі якраз відбувалася лекція, італійською, тому не знайшлося енергії вникати, про що мова.
А нагорі ще одна зона, яку теж можна адаптувати під різні потреби - від презентацій до компактних перфомансів.
Жінка читала, я танцювала, і ніхто нікому не заважав)
Цікаво, що MACRO заснована структурною одиницею (entity), яка знаходиться в управлінні міста Рим.
Ця інституція комунікує себе і як ком’юніті-центр, і як місце для діалогу між мистецтвом та наукою, як експериментальний та освітній майданчик, і місце зустрічі «найцікавіших» організацій, що працюють в Римі, Італії та за кордоном.
Окремий акцент на тому, щоб будувати «мережу» та «систему».
Місце відчувається дуже демократичним, де немає наглядачів в кожній зоні і безкоштовний вхід, можна інтуїтивно рухатися  і натрапляти на людей, що заклопотані чимось - підготовкою до якогось проєкту, розмальовуванням дерев’яних стовпів-обелісків, колежуванням стін.
Такі простори, здаються, життєвонеобхідними для Риму, аби не зависати в минулому,  з його великими римсько-імперськими символами.
