Двері розчинилися, і розпатлана, нага, але вже без будь-яких ознак хмелю жінка з несамовитими очима вбігла в кімнату і простягла руки до Маргарити, а та сказала велично:
- Тебе прощають.
Не будуть більше подавати хустку.
Почувся крик Фріди, вона впала на підлогу долілиць і простяглася хрестом перед Маргаритою.
Воланд махнув рукою, і Фріда пропала з очей.
- Дякую вам, прощайте, - сказала Маргарита і піднялася.
- Ну що ж, Бегемот, - заговорив Воланд - не будемо наживатися на вчинку непрактичної людини в святкову ніч, - він повернувся до Маргарити, - тож, це не береться до уваги, я ж нічого не робив.
Що ви хочете для себе?
Запала мовчанка, і перервав його Коров'єв, який прошепотів у вухо Маргариті:
- Алмазна донна, на цей раз раджу вам бути порозсудливішою!
А то ж фортуна може й вислизнути!
- Я хочу, щоб мені зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра, - сказала Маргарита, і обличчя її спотворилося судомою.
