Він чекав близько двадцяти хвилин, в тоді високий чоловік в довгому пальто з коміром, піднятим до вух, поспішив наскрізь з протилежної сторони вулиці.
Він йшов прямо до чоловіка, який очікував
«Це ти, Бобе?», - спитав він, сумніваючись.
«Це ти, Джимі Велсе?»,- прокричав чоловік в дверях.
«Боже милостивий!» зкрикнув новоприбулець, охоплюючи руки інших своїми.
«Це Боб, точно.
Я був певен, що знайду тебе тут, якщо ти ще досі в живих.
Добре, добре, добре!
Двадцять років - великий термін.
Старий добрий Боб; я б хотів, щоб це продовжилось і ми б ще раз повечеряли там.
Як з тобою обходився  захід, старий друже?»
