Моросив невеликий прохолодний дощ і вітер посилився із невеликих поривів до постійного потоку.
Небагаточислені пішоходи в кварталі поспішали, сумно і тихо, загорнувши комірці своїх курток та сховавши руки у кишені.
В дверному проході до магазину важкого обладнання стояв чоловік, який пройшов тисячу миль, щоб потрапити на зустріч, яка була непевною майже до абсурду, із другом своєї юності.
Він курив сигару і чекав.
Він чекав близько двадцяти хвилин, коли високий чоловік у довгому пальті, із коміром, завернутим по самі вуха, поспішив із протилежної сторони вулиці.
Він підійшов прямо до чоловіка, що чекав.
"Це ти, Бобе?" - спитав він із сумнівом.
"Це ти, Джіммі Веллз?"  - крикнув чоловік, що стояв у двері.
