- Куди ж іти?
- По ваші селянськи справи найголовніший і до цього приставлений неодмінний член[22].
До нього йди.
Пан Сіньооков.
- Це що в Золотові?
- Ну так, у Золотові.
Він у нас головний.
Якщо ваших справ стосовно, то проти нього навіть виправник не має повного права.
-Далеко, брате, іти!..
Чай,верств п'ятнадцять, може ще й більше.
- Хто потребує, той і сто верств пройде.
-І це правда...
Прошення йому надати може..?
- Там дізнаєшся.
Як прошення, писарь тобі швидко напише.
Неодмінний член має пісаря.
Розлучившись із дідом, Кирило постояв посеред площі, подумав і пішов зворот із міста.
Він вирішив сходити до Золотова.
Днів через п'ять, повертаючись після  приймання хворих до себе на квартиру, лікарь знову побачив у себе на дворі Кирила.
Цього разу хлопець був не сам, а з якимось тонким, і дуже блідим дідом, що безперестанно кивав головою, як маятником, і цьомкав губами.
