Тітка ходила біля його ноги, не розуміючи, чому це у неї така туга і чому всі так турбуються, і намагаючись зрозуміти, стежила за кожним його рухом.
Федір Тимофійович котрий рідко покидав свій матрацик, теж увійшов в спальню господаря і став тертися біля його ніг.
Він струшував головою, наче хотів витрусити з неї важкі думки, і підозріло заглядав під ліжко.
Господар узяв блюдце, налив у нього з рукомийника води і знову пішов до гусака.
- Пий, Іване Івановичу! - сказав він ніжно, ставлячи перед ним блюдце.
- Пий, голубчик.
Але Іван Іванич не ворушився і не відкривав очей.
Господар пригнув його голову до блюдця і занурив дзьоб у воду, але гусак не пив, ще ширше розчепірив крила, а голова його так і залишилася лежати на блюдечці.
- Ні, нічого вже не можна зробити! - зітхнув господар.
- Все скінчено.
Пропав Іван Іванович!
