Перекладач: тінь автора чи незалежний творець?
Чи варто бути перекладачем, якщо можна бути автором?
Переклад – це знаряддя спілкування між народами,
знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними
цінностями, знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної
свідомості.
М. Рильський
Творча діяльність, як на мене, це дуже специфічна галузь, яка має набагато більше особливостей, ніж пересічний споживач літературного продукту може помітити.
Це стосується багатьох аспектів роботи, але зараз більшої уваги хотілося б надати саме етапу перекладу твору.
Літературний переклад це мабуть один із найбільш складних видів перекладу, оскільки тут перекладач повинен не просто передати зміст написаного, а зробити так, щоб сам твір припав до душі місцевому читачу.
Це,  я вважаю, дуже складна і клопітка робота, адже при перекладі, наприклад, наукової літератури, основним завдання є точна і детальна подача інформації із використанням і правильною інтерпретацією всіх термінів.
Тут не обов’язково перейматися тим, чи зрозуміє пересічний читач написане, тому що науковий стиль є сухим і точним, орієнтованим на фахівців галузі.
У художньому ж творі перекладач повинен не лише подбати про доступність написаного, дуже часто необхідно локалізовувати твори зарубіжних авторів так, щоб їх могли сприймати і розуміти читачі із несхожим до авторського менталітетом і світосприйняттям.
Цього неможливо досягти без особливих навичок.
Виявляється, досконалого знання іноземної мови може бути недостатньо для того, щоб бути високоякісним перекладачем художнього стилю.
Окрім вміння передавати інформацію з однієї мови на іншу, перекладач мусить вміти володіти словом і підлаштовувати свою інтерпретацію під авторський стиль.
Якщо людина, яка займається цим перекладом, не володіє такими здібностями, вона може зіпсувати твір своєю версію і зробити його нецікавим і неактуальним для читача в своїй країні.
Окрім вміння писати в стилі іншого автора, перекладач мусить і сам мати гнучке мислення.
Багато творів світової літератури потребують не тільки грамотного перекладу, а ще й інтерпретації і локалізації.
Якщо, наприклад, у художньому творі застосовуються численні загадки, розгадка яких міститься у самих словах, робота перекладача значно ускладнюється.
Адже певним способом йому потрібно передати гру слів, тоді як відповідники в його мові можуть бути вкрай різними семантично і лексично від оригінальних.
При всьому цьому, не можна забувати, що слова можуть бути важливими елементами сюжету, тому їх не можна просто так викинути і замінити на свої.
Що вже тоді говорити про переклад поезії.
Тут перекладач має докласти всіх зусиль, щоб не випустити із оригінального твору важливих деталей і при цьому не нехтувати поетичним стилем автора.
У таких випадках, я вважаю, перекладача можна назвати повноцінним співавтором.
Більше того, він пише цей твір, користуючись не своїм натхненням, а чужими ідеями й ідеалами, які можуть вкрай відрізнятися від його особистих.
З іншого боку, назвати перекладача незалежним творцем я б також не наважився.
Перекладач це, скоріш за все, людина, яка використовує свої професійні навички для того, щоб чітко і вичерпно передати ідеї оригінального автора.
На жаль, ця праця дуже часто недооцінюється, і, погодьтеся, рідко люди взагалі цікавляться фахівцем, що зробив той чи інший твір доступним для них.
Як би прикро це не звучало, але якщо твір зарубіжного автора стане бестселером у якійсь країні, абсолютна меншість читачів задумається про визнання внеску у цей успіх перекладача – всі лаври дістануться автору.
Постає просте питання: то чи варто бути перекладачем, якщо можна бути автором?
З одного боку, навіщо займатися тим, що майже ніхто не цінує в тій мірі, в якій воно заслуговує.
З іншого боку, авторство також має свою специфіку, яку, як і стосовно перекладу, зрозуміти може не кожен.
Хоча перекладач і є своєрідним співавтором, він, зазвичай, лиш передає або удосконалює оригінальну ідею.
Бути автором означає самотужки продукувати ці ідеї, що може бути для декого більш складним за переклад.
Звичайно, якщо хтось відчуває в собі непересічний потенціал до написання творів, від авторства відмовлятися не варто, але це не означає, що слід закинути свою працю на перекладацькій ниві.
Постаті Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Максима Рильського та багатьох інших, чудово показують те, як можна успішно поєднувати обидва види діяльності і отримувати при цьому належне визнання.
У моєму особистому випадку відповідь на це питання доволі чітка і зрозуміла – перекладачем бути варто.
Я відчуваю, що переосмислювати, переживати, передавати і інтерпретувати чужі ідеї для мене цікавіше і пізнавальніше ніж генерувати власні.
Отже, робота перекладача, це на мою думку, неповторний досвід, з яким я хочу познайомитися набагато ближче.
Хоча перекладач і перебуває в тіні автора, без цієї роботи світова література не буде існувати.
В цьому і є цінність того, щоб бути перекладачем.
