Наказ Воланда був виконаний миттєво.
Після короткого мовчання Воланд звернувся до майстра:
-Ну що ж, вАрбатський підвал?
А хто ж буде писати?
А мрії, а натхнення?
- У мене більше немає ніяких мрій і натхнення також немає, - відповів майстер,- мене не цікавить нічого навколо, окрім неї,- він знову поклав руку на голову Маргариті,- мене зламали, мені нудно і я хочу в підвал.
- А ван роман, Пілате?
- Я його ненавиджу, цей роман, - відповів майстер,- я занадто багато пережив через нього.
- Я прошу тебе, - жалібно попросила Маргарита,- не кажи так.
За що ти мене мучиш?
Адже ти знаєш, що я все життя вклала в твою роботу.
- Маргарита додала ще, звернувшись до Воланда:- Не слухайте його, месир, він занадто замучений.
-Але треба ж що-небудь описувати? - говорив Воланд,- якщо ви вичерпали цього прокуратора, що ж, почніть зображати хоча б цього Алоізія
