-Покликати портье, нехай Петро Олександрович виведе її
-Ні, ні!- злякався Кістунов.- вона крику здійме, а в цьому домі багато квартир, а про нас бой зна що подумають.
Ну ви, дорогенький, Як-небудь намагайтесь пояснити їй.
Через хвилину знов почулось мугикання Олексія Миколайовича.
Пройшла чверть години, а на заміну його басу задзинчав сипий тенерок бухгалтера.
-Чудово, підступна! - обурився Кістунов, нервово дригаючи плечами.
Дурненька наче сідий мерин, дідько її б побрав.
Здається в мене знов подагра розігралась.
Знов мігрень.
В сусідній кімнаті знесилений Олексій Миколайович нарешті постукав пальцем по столу потім собі по лобі.
-Одним словом у вас на плечах не голова,- сказав він,- а ось що
-Ну нічого нічого, образилась стара.
Своїй жінці постукай.
Скважина.
Не дуже то рукам волю давай
