- Що й казати, - вздихнув старий.
- Схоже, що є, тільки, брат, копати нікому.
Ніхто справжніх місць не знає, та по теперішньому часу, почитай, всі клади заговорені.
Щоб його знайти і побачити, талісман треба такий мати, а без талісману нічого, парячи не поробиш.
У Жмені були талісмани, та чому ж у нього, у чорта лисого, випросиш?
Він і тримав-то їх, щоб нікому не дісталось.
Молодий пастух підповз кроки на два до старого і, підперши голову руками, і спрямував на нього незворушний погляд.
Немовлячий вираз страху і допитливості засвітилось в його темних очах і, як здавалось в сутінках, розтягнуло і сплющило крупні риси його молодого, грубого обличчя.
Він напружено слухав.
- І в писаннях писано, що скарбів тут багато, - продовжував старий.
- Це ж що і говорити... і говорити немає що.
Одному новопавлівському старому-солдату в Іванівці ярлик показували, так в тому ярлику написано і про місце, і навіть скільки пудів золота, і в якому посуді; давно б по цьому ярлику скарб дістали, та тільки скарб заговорений, не підступишся.
