Варенуха, не відводячи погляду від телеграми, поставив кривий розчерк в зошиті, і жінка щезла.
- Ти ж із ним на початку дванадцятої розмовляв по телефону? - збентежено заговорив адміністратор.
- Та смішно таке казати! - пронизливо закричав Римський, - розмовляв чи ні, але не може він зараз бути в Ялті!
Це просто смішно!
- Він п‘яний... - сказав Варенуха.
- Хто п‘яний? - запитав Римський і обидва знову витріщилися одне на одного.
В тому, що телеграфував із Ялти якийсь самозванець або божевільний, сумнівів не було; але от що було дивно: звідки ж Ялтинський містифікатор знає Воланда, який лише вчора приїхав у Москву?
Звідки він знає про зв‘язок Лиходєєва та Воланда?
- «Гіпнозом...» - все повторював Варенуха слово із телеграми, - звідки ж йому відомо про Воланда? - він покліпав очима і раптом впевнено заголосив: - Та ж ні, нісенітниця, нісенітниця, нісенітниця!
