Знизу протікала ріка.
Закінчення цієї ріки не було видно.
Джерело її, величезний камін, продовжував наповнювати її.
Так пройшла година, а за нею друга.
Тут Маргарита стала помічати, що її ціпок зробився важчим, ніж був.
Щось дивне трапилося й з рукою.
Тепер перед тим, як підняти її, Маргариті доводилося зморщуватись.
Цікаві зауваження Коров'єва перестали займати Маргариту.
Навіть розкосі монголовидні очі, і обличчя білі й чорні робилися безтурботними, іноді зливаючись, а повітря між ними чомусь починало тремтіти й струїтися.
Гострий біль, як від голки раптово проштрикнув праву руку Маргарити, й, стиснувши щелепи, вона поклала лікоть на тумбу.
Якийсь шурхіт, неначе крил по стінах тепер відлунням докочувався з кінця залу й було зрозуміло, що там танцюють нечуванні натовпи гостей, і Маргариті здавалося, що навіть мраморна, вкрита мозаїкою і кришталем підлога в цьому дивному залі ритмічно пульсує.
