- Не рахував, не знаю.
Народ й мідь кладе, й срібло, а скільки - мені не бачити.
- А папірці кладуть?
- Які більш благородні, панове й купці, ті й папірці подають.
- Що ж?
Папірці в чашці тримаєш?
- Ні, навіщо?
Папірець м'який, він потреться...
На грудях тримаю...
- А багато назбирав папірцями?
- Та рублів з двадцять шість назбирав.
- 26 карбованців! - сказав Кузьма та знизав плечима.
- У нас в Качаброві, спитай кого хочеш, будували церкву, так за одні плати було віддано три тисячі - во!
Твоїх грошей і на цвяхи не вистачить!
В нинішній час 26 карбованців - раз плюнути!..
Нині, брат, купиш чай півтора карбованці за фунт і пити не станеш...
Зараз он, гляди, я курю табак...
Мені він годиться, тому я мужик, проста людина, а якщо якому-небудь офіцеру чи студенту...
Кузьма раптом сплеснув руками та продовжив посміхаючись:
