Він поклав свою міцну, смердючу сигару на видне місце, надів капелюх і вийшов.
Після  його мама стала розповідати вчительці музики про те, як вона гостювала у Шумихин і як добре її там приймали.
- Адже Лілі Шумихина моя родичка ... - казала вона.
- Її покійний чоловік, генерал Шумихин, є кузеном мого чоловіка.
А сама вона уроджена баронеса Кольб ...
- Мама, це неправда! - сказав роздратовано Володя.
- Навіщо брехати?
Він добре знав, що мама каже правду; в її розповідді про генерала Шумихина і уродженній баронесі Кольб не було ні одного слова брехні, але тим не менш все ж він відчував, що вона бреше.
Брехня відчувалась в її манері розмовляти, у виразі обличчя, в погляді, у всьому.
- Ви брешете! - повторив Володимир і вдарив кулаком по столу з такою силою, що затремтів весь посуд і у мами розлився чай.
- Для чого ви розповідаєте про генерала і баронес?
Це все брехня!
