Маргарита під столом штовхнула ногою Майстра.
- З великим задоволенням, - відповів майстер, вивчаючи Азазелло, а той продовжував:
-Ми сподіваємося, що і Маргарита Миколаївна не відмовиться від цього?
- Я ж то, мабуть, відмовлюся, - сказала Маргарита, і знову її нога проїхалася по нозі майстра.
- Чудова річ! - вигукнув Азазелло, - от це я люблю.
Один-два і готово!
Не то, що тоді в Олександрівсьокму саду.
- Йо, не нагадуйте мені, Азазело!
Я була дурна тоді.
Та, між іншим, мене і не можна обвинувачувати за це - бо не кожного дня зустрічаєшся з нечистою силою!
- Ще б, - підтверджував Азазело, - якщо б кожного дня, це було б приємно!
- Мені самій подобається швидкість, - казала Маргарита заведено, - подобається швидкість та оголеність.
Як із маузера - раз!
Ох, як він стріляє, - вигукнула Маргарита, звертаючись до майстра, - сімка під подушкою, і будь-яке очко...
- Маргарита починала п'яніти, від чого очі в неі розгорілися.
