- Які гроші?
Що обамюєш?
- А ось подивись, як я обманюю.
Лісничиха розв'язала вузлик і показала їм, окаянна, гроші, потім розповіла все, як прийшла до неї Анютка, як говорила Анютка, і інше.
Душогуби зраділи, стали ділитися між собою, мало не побилися, потім, значить, сіли за стіл тріскати.
А Анютка лежить, бідна, чує все їхні слова і трясеться, як жид на сковороді.
Що тут робити?
І з їхніх слів вона дізналася, що батенька помер і лежать поперек дороги, і ввижається їй, дурненькою, ніби бідного батеньку їдять вовки і собаки, ніби кінь наша пішла далеко в ліс і її теж вовки з'їли, і ніби саму Анютка за те, що грошей не вберегла, в в'язницю посадять, бити будуть.
А розбійники напилися і послали бабу за горілкою.
П'ять рублів їй дали, щоб та горілки купила і солодкого вина.
Пішло у них на чужі гроші і пияцтво та пісні.
Пили, пили, собаки, і знову бабу послали, щоб, значить, пити без кінця краю.
