Ці питання були останніми питаннями слідчого.
Після них він встав, протягнув руку Іванушці, побажав скоріш одужати та виразив надію, що незабаром знову буде читати його вірші.
- Ні, - тихо відповів Іван, - я більше віршів писати не буду.
Слідчий увічливо посміхнувся, дозволив собі виразити впевненість у тому, що поет зараз у стані деякої депресії, але що це скоро мине.
- Ні, - відгукнувся Іван, поглядаючи не на слідчого, а вдалину, на небосхил, що згасав, - це у мене ніколи не мине.
Вірші, які я писав, - погані вірші, і я тепер це зрозумів.
Слідчий пішов від Іванушки, отримавши доволі важливий матеріал.
Ідучи по нитці подій з кінця до начала, нарешті вдалося дібратися до того самого джерела, від якого пішли всі події.
Слідчий не сумнівався в тому, що ці події почалися зі вбивства на Патріарших.
Звичайно, ні Іванушка, ні цей картатий не штовхали під трамвай нещасного голови МАССОЛІТу, фізично, так кажучи, його падінню під колеса не сприяв ніхто.
Але слідчий був упевнений у тому, що Берліоз кинувся під трамвай (чи звалився під нього), коли був загіпнотизованим.
