В цей час під колонами знаходилась тільки одна людина, і ця людина був прокуратором.
Тепер він не сидів у кріслі, а лежав на ложі біля низького невеликого стола, обкладеного посудом і вином у кувшинах.
Інше ложе, пусте, знаходилось з іншої сторони стола.
Біля ніг прокуратора вистелялась нечітка червона, немови би кровава, калюжа і лежали уламки розбитого кувшина.
Слуга, що перед грозою накривав для прокуратора стіл, чомусь разгубився під його поглядом, розхвилювався через те, що чимось не догодив, і прокуратор, розгнівавшись на нього, розбив кувшин об мозаїкову підлогу, сказавши:
- Чому на лице не дивишся, коли подаєш?
Хіба ти щось вкрав?
Чорне лице африканця посірідл, в очах з'явився смертельних жах, він затремтів і ледь не розбив і другий кувшин, але гнів прокуратора чомусь зник так швидко, як і з'явився.
Африканець кинувся збирати уламики і витирати калюжу, але прокуратор махнув йому рукою і раб втік, а калюжа залишилась
