Падала холодна мілка мряка, й непевні поодинокі пориви перетворилися на постійний натиск вітру.
Ті пару людей в цьому кварталі, яким не пощастило добиратися пішки, мовчки поспішали, піднявши вище комір та заховавши руки до кишень.
А у дверях магазину обладнання чоловік, що пройшов тисячу миль для цієї зустрічі, непевної майже до абсурду, з другом свого дитинства, курив сигару та чекав.
Він чекав близько двадцяти хвилин, коли високий чоловік у довгому пальто, з комірцем піднятим під самі вуха, поспіхом перейшов з протилежного краю вулиці.
Він попрямував прямо до того, хто очікував.
"Боб?
Ти?", - він спитав, з сумнівом
"Джиммі Уеллс, кого я бачу!", - закричав чоловік у дверях
