Побувавши в місці, куди дуже давно не приїздив, з'явилося кілька думок.
В час бурхливих змін, у світі великих можливостей, надлюдськими зусиллями й внесками тисяч і тисяч людей, ми з вами отримали в спадок дещо справді величне.
Дещо, зі своєю історією, повною відваги та сили духу;
Культурою, уквітчаною неповторними та унікальними етнічними особливостями;
Мовою, всипаною різноманітними самобутніми елементами та багатогранними складовими;
Землею, политою потом та ріками крові, аби дати можливість ходити по цій землі тим, хто буде звати себе українцями.
А ще сповненою місць, від яких перехоплює подих.
Ми успадкували Україну і несемо відповідальність за її долю перед предками та майбутніми поколіннями.
Ситуація в нашій державі - пряме відображення дій народу, конструктивних чи деструктивних.
Ми - єдині, хто може привести рідну країну до занепаду чи процвітання.
Сила не у представниках органів влади.
Не тільки вони винні за все погане і не тільки вони мають робити щось хороше.
Дерево починає рости з маленької насінинки.
Цей пост у такий особливий день для нашого народу - це заклик до соціальної відповідальності та усвідомлення важливості власних рішень та виборів для держави.
Від викинутого в смітник, а не на землю недопалка до голосу на виборах.
Це заклик цікавитись політикою, локальними та глобальними новинами, аналізувати інформацію, сформулювати власну, свідому, позицію, не переїздити за кордон, виходити на демонстрації, боронити, пишатись і працювати для розвитку нашої держави.
Бо ми - Україна!
