Грабіжник, який став білим як крейда, підскочив і хотів втікти, але гості затримали його і передали правосуддю.
Там його і всю їхню банду судили за їх безчесні вчинки.
Великану і швецю швеця, котрий був великим хвальком, але поганим платником, спало на думку трохи пройтися і оглянутися в лісі.
Як тільки зміг, він покинув майстерню, пройшов по дорозі, через міст і східці, то тут, то там, тільки вперед і вперед.
Коли він вийшов на вулицю, в блакитній далечині виднілася крута гора, трохи далі величезна вежа, яка височіла над темним і густим лісом.
"Боже милий,- викрикнув швець,- що це таке?" і після того, як його заполонила допитливість, він бадьоро продовжив іти.
Підійшовши ближче, він відкрив рота і витріщив очі, бо у вежі були ноги, вона стрибнула на одне місце під крутою горою і постала перед швецем здоровенним велетнем.
"Що ти тут хочеш, маленька мушка?" - прокричав він таким голосом, що здавалось звучав відусіль.
Швець прошепотів "Я хотів глянути чи можу я заробити на шматок хліба в лісі."
"Коли прийде час,- сказав велетень,- можеш пригодитись мені в службі.
"Якщо доведеться, то чому б ні.
Але що я отримаю як нагороду?"
"Що ти отримаєш як нагороду? - повторив велетень - це ти почуєш зараз".
