Він підійшов до ріки.
Перед ним біліли генеральська купальня та простирадла, які висіли на перилах мостику...
Він зійшов на мостик, постояв і без всякої потреби доторкнутися до простирадла.
Простирадло виявилось шуршавим та холодним.
Він поглянув вниз на воду...
Річка бігла швидко і ледве чутно журчала біля стін купальні.
Червоний місяць відображався біля лівого берега; маленькі хвилі бігли по його відображенню, розтягували його, розривали на частини и, здавалося, хотіли віднести...
"Як безглуздо!
Як безглуздо! - думав Рябович, дивлячись на воду.
-  Як це все нерозумно!"
Тепер, коли він нічого не чекав, історія з поцілунком, його нетерпіння, незрозумілі надії і розчарування видавалася йому в ясному світі.
Йому вже не здавалось дивним, що він не дочекався генеральського верхового і що ніколи не побачить ту, що випадково поцілувала його замість іншого; навпаки, було б дивно, якби він побачив її...
