Тут гість і послав свій особливий погляд на щоку прокуратора.
Але той жалісливими очима дивився вдаль, відразлив зморщившись і споглядаючи частину міста, лежащу у нього ніг і згасаючв в надвечір‘ї.
Погас і погляд гостя і повіки його опустились.
—Треьа думати, що Вар-равван став тепер безпечний, як ягня,–заговорив гість і зморшки появились на круглому личку.
– Йому незручно бунтувати тепер..
—Занадто знаменитий?–спитав Пілпт, посміхнувшись.
—Прокуратор, як зажди, тонко розуміє питання!
—Але, в усякому випадку, –із запалом помітив прокуратор, і тогкий, довгий палець з чорним каменем престня піднявся уверх,– треьа буде...
—О, прокуратор може бути впевнений у тому, що поки я в Іудеї, Вар не зробить ні кроку бз того, щоб за ним не йшли по п‘яткам.
—Тепер я спокійний, як, впринципі і завжди, коли ви тут.
