"Вибачте, - сказав я.
- Але я не думаю, що ви знайдете Йолнеса".
Таксі зупинилось перед однією з найгарніших резіденцій на вулиці.
Перед будинком ходив вгору-вниз чоловік із довгими рудими вусами, на відвороті пальто якого був значок детектива.
Зараз і потім чоловік підвине вуса, щоб виерки своє обличчя, і тоді я впізнаю в мить добре знацомі риси відомого нью йоркського детектива.
Джолнес пильно стежив за дверима та вікнами будинку.
"Добре, доктор", сказав Найт, не в змозі придушити ноту тріумфу в його голосі, "ти бачив?"
"Це неймовірно.
Неймовірно!" Я не міг не вигукнути, коли наше таксі стартувало у зворотному напрямку.
"Але як ти це зробив?
Яким процесом індукції ..."
