Так, слідує відмітити першу дивину цього травневого вечора.
Не тільки біля будочки, але й на всій алеї, паралельній Малій Бронной вулиці, не виявилося ні одної людини.
В той час, коли вже, здається, й сил не має дихати, коли сонце, розжаривши Москву, в сухім тумані валилось кудись за Садове кільце,-ніхто не прийшов під липу, ніхто не сів на лавочку,порожня була алеєя
-Дайте нарзану,-попросив Берліоз
-Нарзану немає,- відповіла жінка у будочці и чомусь образилась
- Пиво є?- осиплим голосом поцікавився бездомний
- Пиво привезуть на вечір, - відповіла жінка.
-А що є? - запитав Берлиоз
- Абрикосова, тільки тепла, - сказала жінка
- Ну давайте, давайте, давайте!..
Абрикосова дала рясну жовту піну, і у повітрі запахло перукарнею.
Напившись, літератори негайно почали гукати, розрахувались и всілися на лавку обличчям до пруду і спиною до Бронной
