У сонному, застиглому повітрі стояв монотонний шум, без якого не обходиться степова літня ніч; безперервно скреготіли коники-стрибунці, співали перепели, та на версті від отари в балці, в котрій тік ручай і росли верби, ліниво посвистуввли молоді солов'ї.
Той, що проїжджав, зупинився, щоби попросити у пастухів вогню для трубки.
Він мовчки закурив і викурив усю трубку, потім, ні слова не сказавши, сперся на сідло і задумався.
Молодий пастух не звернув на нього уваги; він продовжував лежати і дивитись на небо, старий ж довго оглядав об'їздника і запитав:
- Часом не Пантелей із Макаровської економії?
- Той самий,- відповів об'їздник.
- Ото ж бо я бачу.
Не впізнав - багатим бути.
Звідки Бог несе?
- Із Ковильовської ділянки.
- Далеко.
І під скупчину віддаєте ділянку?
- Різне.
І під скупчину, і в оренду, і під бакчі.
Я, власне, на мельницю їздив.
