Маргарита відкинула шторку і влетіла у вікно.
-Я боюсь, - повторив хлопчик і задрижав.
-Не бійся, не бійся, мій маленький, - сказала Маргарита, намагаючись пом'якшити свій охриплий під вітром, злочинний голос, - це хлопчаки скло били.
-З рогатки? - спитав хлопчик, перестаючи дрижати.
-З рогатки, з рогатки, - підтвердила Маргарита, а ти спи!
-Це Ситник, - сказав хлопчик, - у нього є рогатка.
-Ну, звісно, він!
Хлопчик подивився лукаво кудись в сторону і запитав:
-А ти де, тітко?
-А мене нема, - сказала Маргарита, - я тобі снюсь.
-Я так і думав, - сказав хлопчик.
-Ти лягай, - наказала Маргарита, - підклади руку під щоку, а я тобі буду снитись.
-Ну снись, снись, - погодився хлопчик і негайно ліг і руку поклав під щоку.
-Я тобі сказку розкажу, - заговорила Маргарита і поклала розпалену руку на стрижену голову, - була на світі одна тітка.
І у неї не було дітей, і щастя теж взагалі не було.
І от вона спочатку багато плакала, а потім стала зла...
- Маргарита замовкла, зняла руку - хлопчик спав.
