Як ви смієте говорити мені це? - запитав тихо Абогін, і його обличчя знову застрибала і на цей раз вже ясно від гніву.
- Ні, як ви, знаючи, що у мене горе, сміли привезти мене сюди вислуховувати непристойності? - крикнув доктор і знову стукнув кулаком по столу.
- Хто вам дав право так знущатися над чужим горем?
- Ви з глузду з'їхали! - крикнув Абогін.
- Чи не великодушно!
Я сам глибоко нещасливий і ... і ...
- Нещасливий, - презирливо посміхнувся доктор.
- Не чіпайте цього слова, воно вас не стосується.
Шалапути, які не знаходять грошей під вексель, теж називають себе нещасними.
Каплун, якого тисне зайвий жир, теж нещасливий.
Нікчемні люди!
- Шановний добродію, ви забуваєтесь! - заверещав Абогін.
- За такі слова ... б'ють!
Розумієте?
Абогін квапливо поліз в бічну кишеню, витягнув звідти гаманець і, діставши два папірці, жбурнув їх на стіл.
