Навіщо йти додому? - запитав він у себе.
- Ідея, але чи донесу я цей візок?
Величезна, проклята.
Творог та квіти до біса.
Він піднів візок, але в той момент згадав, що  поки дідйде додому, візок встигне намочитись  5 разів.
- Ну, загадка!  - посміхається він.
- Попи, вода за шию потекла...
Ехх Промок, п‘яний, перевізчика немає... не хватає лише, щоб чоловік вибіг на вулицю і відгамселив мене палицею.
Але що ж робити?
Не можна залишатись тут до ранку та і сукня зіпсується.
Ось що ..
Я зателефоную ще раз  і передем Дюняші речі, а сам піду додому.
Жирков,  обережнл зателефонував.
Через хвилину за дверима було чути кроки і в замковій дирці маякнуво світло.
- Хто тут? - запитав  захриплий чоловічий голос з не російським акцентом.
«Попи, повинно бути чоловік, - розмірковував Жирков.
- Потрібно збрехати що-небудь...»
