Але повернулась вона набагато раніше, перед обідом, коли стара вже сиділа у себе в спальні на сундуці, і, дрімаючи, придумувала, щоб б таке посмажити на вечерю для свого зятя.
Донька, увійшовши в її кімнату бліда та засмучена, не сказав ані слова, не знімаючи капелюх, опустилась на ліжко та притулилась головою до подушки.
- Та що з тобою? - здивувалась стара.
- Чому так швидко?
Олексій Степанович де?
Надія Філіповна підняла голову і сухими, благаючими очима подивилась на матір.
- Він бреше нам, мамо! - промовила вона.
- Та що ти, Господь з тобою! - злякалась стара, і з її голови зповз чепчик.
- Хто стане нам з тобою брехати?
Змилуйся, Господи!
- Він бреше нам, мамо! - повторила донька, і підборіддя в неї задрижало.
- Звідки ти взяла? - гукнула стара, поблідши.
- Наша квартира зачинена.
Двірник говорить, що за ці 5 днів Олексій жодного разу додому не приходив.
Він не вдома живе!
Не вдома!
Не вдома!
