На розі була аптека, освітлена електричними лампами.
Коли вони ввійшли в це сліпуче світло, кожен повернувся щоб глянути в лице одне одному.
Чоловік із сходу раптово зупинився і звільнив свою руку.
«Ти не Джимі Веллс» - він викрикнув.
- Двадцять років це багато, але не настільки, щоб римський ніс перетворився на кирпу».
«Інколи хороший чоловік може перетворитись на поганого,- сказав високий чоловік.
- «Ти під арештом вже десять хвилин, «Слизький Боб».
Чикаго вважає, що ти міг заскочити до нас по дорозі, і вона надіслала телеграму, що хоче поговорити з тобою.
Підеш тихенько, добре?
Розумно.
Тепер перед тим як ти підеш на станцію, мене попросили передати записку.
Можеш прочитати тут, біля вікна.
Це він патрульного Веллса».
