Біла хмара з пилом почала підніматися далеко річковою дорогою.
Це був перший поштивий вагон зі Гесбурга до Чикаго.
Гойл дав сигнал .
"Я закінчив з аферою" - сказав він дещо гірко.
" Ніхто , окрім дурня не звертав уваги на це.
Що ж, ти завжди був дурнем , Джиме.
Я залишаю тебе наодинці з  твоює долею"
Він зібрав власні пастки, заліз на поштовий візок, нервово поправив окуляри і полетів геть у хмари пилу.
Після того як я помив посуд і поставив коней  на новій траві, я перетнув мілководдя і помаленько проймов крізь кедрові гілки до вершини пагорба, схожої до до сідла.
Це був дивовижний Липневий день.
Ще ніколи у житті я не бачив так багато пташок, мелеликів, травневих коників, і таких комашок килатих із жалами у повітрі і в полях.
