" І по латині, як Пілат, говорить..."- сумно подумав Іван.
Тут одне слово змусило його здригнутися, і це було слово "шизофренія"-на жаль, уже вчора вимовлене проклятим іноземцем на Патріарших ставках, а сьогодні повторене тут професором Стравінським.
"І знав це ж!"- тривожно подумав Іван.
Головний, мабуть, поставив собі за правило погоджуватися з усім і радіти всьому, що б не говорили йому навколишні, і виражати це словами «Чудово, чудово ...».
- Чудово!- сказав Стравінський, повертаючи комусь листа,і звернувся до Івана:- Ви-поет?
-Поет,-похмуро відповів Іван і вперше раптом відчув якусь незрозумілу відразу до поезії, і щойно згадавши свої власні вірші, які здалися чомусь неприємними.
Морщачи обличчя, він, у свою чергу, спитав у Стравінського:
-Ви-професор?
На це Стравінський попереджувально-ввічливо нахилив голову.
-І ви-тут головний?-продовжував Іван.
