Декілька секунд тривало мовчання.
«Він вивчає мене»,- подумала Маргарита і силою волі постаралась стримати тремтіння в ногах.
Нарешті Воланд заговорив, усміхнувшись, від чого його іскристе око ніби блиснуло:
— Вітаю вас, королево, і прошу мені вибачити за мій домашній наряд.
Голос Воланда був низький, що на деяких словах давав відтяжку в хрип.
Воланд взяв з ліжка довгу шпагу, нахилившись, порухав нею під
ліжком і сказав:
— Вилізай!
Партія відміняється.
Прибув гість.
— Ні в якому разі, — тривожно свистів суфлерски над вухом  Маргарита Коров‘їв.
— Ні в якому разі... — почала Маргарита.
— Мессир.. — дихнув Коров‘їв вухо.
— Ні в якому разі, месир, — впоравшись з собою, тихіше,  але ясно відповіла Маргарита і, усміхнувшись, добавила: — Я благаю вас не переривати партії.
Я думаю, що шахматні  журнали заплатили б немалі  гроші, якщо б мали можливість її надрукувати.
