Поділля..
Хмельниччина та її область, настільки ж вона різноманітна.
Свій край я ніколи з великим захватом не досліджувала(тобто я завжди була у захваті від певних краєвидів поблизу, але не усвідомлювала усю цінність, починаючи від історії до того, що я дуже дотична до цих місць), але побувавши у досить далеких країнах та побачивши їхні родзинки, я задалася питанням, а чому моє місто буде залишатися для мене тільки місцем народження ?
Скажу більше, раніше, будучи меншою, я соромилася того , що я не з мегаполісу, але це окрема тема.
Отже, які ж вони ті стежки Поділля?
А я скажу, що вони, як улюблена книга, яку відкриваєш і не хочеш закривати, яка на кожній своїй сторінці переносить тебе з однієї історії до іншої.
Я переконалася у цьому, поїздивши лише по Дунаївецькому районі Хмельницької області.
Опинилась в оточенні панорами( яка зараз є Подільськими товтрами), але раніше була селом, яке мали б інженери перетворити на Дністровську ГЕС,та уже були готові запускати воду, але зробили помилку.
Люди звичайно ж уже повисилялись із домівок у цьому селі, та воно залишилось пустим,на жаль , але зараз усе, що поросло на тих місцях , стало насолодою для очей - панорамою із лісами, полями, крутими схилами кольору сонця, річечкою, та навіть церквою, яка є єдиним "соціальним" місцем, до якого веде довга стежка.
Крім огляду на панораму, я насолодилась порцією незвіданих мною рослин(особливо коли ми наближаємось до осені і усе багряніє), ягід,які прям ростуть у великих кількостях біля величезних камнів, на яких доречі класно засмагати на сонці.
Для мене особисто це був рай, хоча на вулиці було жарко як у пеклі( але для цього була вода з джерела).
Крім того, можна скупатися у освяченій купальні , або присісти на збудовану спеціальну лаву з виглядом як на долоні на "українські карпатські гори".
Не встигли ми від'їхати, як потрапили до досить захованого водопаду Бурбун посеред скель , який є повною протилежністю до попереднього місця , адже гірська вода така льодяна, та служить певним оазисом, з кущами папороті, камінням вкритим мохом та взагалі незіпсованою дикию природою серед усіх тих полів та сухості.
Водоспад 5 метровий, оточений ще іншими джерелами, але так приємно хоча і холодно було відчути ту природню, справжню воду , яка так освіжає і закаляє.
Я обов'язково б влаштувала б пікнік прям під його звуки, мелодію.
На любий смак, Хмельниччина звичайно багата та колоритна дає відчуття того, ніби я побувала не те що у єдиній Україні, а взагалі у своїй області, стільки ще усього, про що ми не здогадуємось є прямо коло нас, лише зробити крок..
