"Джонсі, дорога", сказала Сью, нахилившись до неї, "ти пообіцяєш мені тримати очі закритими та не дивитись у вікно допоки я не закінчу роботу?
Я повинна завершити ці малюнки до завтра.
Мені потрібне це світло, перш ніж я намалюю падіння тіні."
"Ти не можеш малювати в іншій кімнаті?", холодно запитала Джонсі.
"Я скоріше б хотіла бути біля тебе", сказала Сью.
"Крім того, я не хочу, щоб ти продовжувала дивитись на ці листки плюща."
"Скажи мені як тільки закінчиш", сказала Джонсі, закриваючи свої очі, лежачи білою та нерухомою як впала статуя, "тому що хочу побачити останню осінь.
Мені набридло чекати.
Мені набридло думати.
Я хочу звільнитись від усього та плисти вниз, вниз, так само як один із тих бідних втомлених листків. "
