Мій дорогесенький любимесенький котик!
Оце, коханий, я уявляю, як ти сидиш в аудиторії і пишеш мені листа) і класно, що я тобі зателефонувала, коли ти ще не дописав і цілком розумію, за яких умов і що зі зміною настрою дописував :)
Я хочу викинути ноутбук, і піти гуляти надвір.
Сонце якось дуже швидко сідає за горизонт.
Ще лиш 18.40, а на небі вже видно лише рожеві смуги - хмари, підсвічені зіркою за горизонтом.
Як же я розумію про об'єм і відкладання справ)))
Планувала сьогодні їхати до Коростеня, щоб там передивлятись лекції з ІТ - у вівторок екзамен.
Але поїду вже завтра після ранкової консультації з програмування.
Планую там покататися на велосипедах з тіткою, повчитися, переночувати і поїхати з нею в Славутич до діда наступного дня.
У нього ж був ДН 29го))) ну, ти знаєш, водночас з Карпенком-Карим.
Після дзвіночку з тобою саме задумалась, як класно, що у тебе стільки активностей для тіла.
Пречудово!
А я думаю зараз прогулятися в Сільпо за шматочком чизкейку.
У нас він і в кафе продається в універі, але думаю, що в Сільпо буде дешевше.
Теж, коли таке вирішила, про тебе подумала і всміхнулась - це ж ти любитель тортів із Сільпо)))) (ну, усупереч витратам у кав'ярні, бо в інших випадках тебе торто-їдом ніяк не назвеш)
Моя любов.
Мені настільки пречудесно, що лист наповнений усілякими ніжнісінькими звертаннями до тебе.
Я увесь тиждень мріяла про якийсь шматочок тортика.
Здається, інстинкти первісної людини грають в мені, і мені хочеться цукру і борошняних виробів.
Типу, щоб залізти у найподальший сховок - маленьку кімнатку зону комфорту (хоча мені там не найкомфортніше, бо я там не найщасливіша) і спокійно плакати і гризти тортика.
І щоб мене ніхто не чіпав.
Дурня ці уявлення, адже в дійсності я хочу харчуватися чимось корисним і смачним (на кшталт меню із Салатейри) і спілкуватися з людьми.
Думаю, недостатньо змалювала, погано я передала той спектр відчуттів, у якому перебувала протягом буднів.
Мені не вистачає тусовки як в американських кіно.
Щоб був кампус і типу гуртожиток.
Мені добре, що я живу вдома, маю достатньо особистого простору, але не вистачає цього відчуття залученості.
Сьогодні була лекція, то ми й зібрались з різних груп (хотіла написати 90 людей, але ж на лекції ходять далеко не усі))) і було трошки веселіше, бо познайомилась ще з хлопцями і фрішниця Анжелка пропонувала ввечері піти кудись випити.
Але я не дуже за пити і не дуже за витрачати гроші і не дуже за кудись йти)))) але від приколу, що от вона реально підійшла до мене і Люди, і запропонувала нам, мені втішно.
Хочу додивитися Marie and Malcolm, може цим сьогодні і займуся.
Наступного тижня планую побачитись з усіма подружками (або принаймні з кимось з них п'яти).
Бо з ними хочу побачитись наживо і філософські розмови вести :)
Одногрупниці, мабуть, вважають, що я зануда, бо я ні про що, окрім справ універських шкільних (ха-ха), з ними більше не говорю, але я не бачу сенсу для якоїсь люб'язності нудно з ними балакати.
А ще я постійно себе мучу, що треба сідати за навчання (бо знаю, що якщо я не зроблю зараз - пізніше це вдасться ще складніше, а потім і взагалі не починатиму навіть).
Приходжу з пар і почуваюся мертвою рибиною - хочеться просто лежати і все.
І от ці намагання мене виснажують.
Можливо, треба відразу перемикатися на фізичну активність просто.
Бо сидіння і фізична неактивність - як замкнене коло.
Хоча зараз я пишу цей лист з думкою, ось допишу і піду гуляти.
Учора найбільшою радістю було: коли тато прийшов з прогулянки з якоюсь красунечкою француженкою і приніс мені йогурт і рис з лососем.
Я його на ніч безтурбно і ум'яла)
Хочеться багато роздумувати і стосовно світогляду у твоєму листі усе відгукується!
А взагалі мені дуже романтично, що мій тато бачиться з різними дівчатами - це ж стільки історій, стільки різних життів.
Все ж, добре, що я його шлях не наслідую, а тебе люблю) нам з тобою пощастило.
Не знаю взагалі, які емоції у тебе викличе мій лист(прогнозую або захват(бо усе так щиро), або якийсь відчай (бо здається, що я змальовую тут щось стереотипно більш негативне: неідеальний режим харчування, неідеальне сприйняття навчання, лінь))
Але мені дуже пригодницько, що у нас з татом життя якесь інше, ніж у більшості сімей.
О, прийшло сповіщення у Вайбері - аудіо від Джолі.
Мабуть, ще одне страждальне повідомлення у стилі don`t worry about me - I'll forget about dad.
Наскільки драматично!
Йомана, уже 19:17.
І майже повністю темно.
о ні, крінж))))
ТААААК хочу заснути без ноута.
Ех.
Мабуть, пізніше зідзвонюся з Олегом, і засну сьогодні пізно, бо хочу практичну добити перед завтрашньою консультацією.
ЗАТЕ я зробила свою частину проекту :)
І взагалі я супер.
Твоя дівчина красунечка.
І старається бути розумницею.
Чесно кажучи, мене розмова з Мішею (той що студент КНУ) сьогодні трішки засмутила.
Він сказав, що якби довелося за цей семестр платити 15К, він би тут не учився.
Я не плачу звісно, 15, але правда у його словах є...
Але ж наскільки обмежено - отак думати.
І вирішувати учитися чи не учитися (якщо усе одно твої батьки спроможні оплатити освіту) з розрахунку економії.
Хоча... про це треба дискутувати))
Як ти міг зрозуміти вище, я трігерюся на якихось речах, замислююся, але потім воно мене відпускає і ніби знов спокійна, задоволена.
Недосконалий отакий лист* - зміксований роздратуванням, апатією, захопленням і щастям.
Люблю.
Твоя дівчинонька
*P.S.
Хоча я його вичитала щойно!
(19:33)
А я свою як писанину зазвичай не перечитую :)
