Степан намацав на стулі, поруч з ліжком, брюки та сказав:
- Перепрошую...- одягнув та хриплим голосом запитав: - Скажіть будь ласка ваше прізвище?
Говорити йому було важко. З кожним словом хтось всовував йому в мізки голку, викликаючи нестерпну біль.
- Як? Ви й прізвища мого не пам'ятаєте? - тут невідомий посміхнувся.
- Вибачаюсь..- прохрипів Степан, відчуваючи, що похмілля дарує йому новий симптом: йому здалося, що підлога біля ліжка зникла і в цю мить він головою вниз полетить до дідька.
- Шановний Степан Богданович,- заговорив відвідувач, посміхаючись, - ніякий пірамідон вам не допоможе. Скористайтесь старим та мудрим правилом, - лікувати схоже схожим. Єдине, що поверне вас до життя - це дві гірки горілки з гострим та гарячою прикускою.
Степан був хитрим чоловіком і, який би не був хворий, помізкував, що якщо вже його застали в такому виді, варто у всьому признатись.
