Як його можна було лишити самотньо в «Ґорґанах»? Ми зайшли по газовий балон, а вийшли з червоним “оспреєм”.
Ось так просто, 5 хвилин на рішення. А я собі згадую, як 17 років тому на свій перший табір я їхала з старим наплечником «ноунейм», великим ватяним спальником (це все що вдалося поспіхом позичити, та й толком купити не було де), і спали ми у брезентовому наметі. Після того першого табору ми поїхали з татом в Команчеро, і мені купили жовтий рюкзак «Comandor» і жовто-синій каремат; в ті ж перші мандрівки я ходила в черевиках-ноунеймах, але вони прослужили надиво довго, і саме в них я піднімалася на свої перші серйозніші вершини.
На свою першу лижну куртку я наскладала із стипендії та підробітку і здається якусь частину, що не вистачало доклали батьки. Значно пізніше був рюкзак Deuter за 100 євро, зібраних з перекладів, нові мандрівні черевики, сандалі- «сорси», яким от вже скоро 10 років, а вони і не думають йти на пенсію.
А тоді в один момент ти їх перестаєш рахувати - просто твоє мандрування і таборування стає максимально комфортним - з тими всіма кольоровими гарненькими арктеріксами, мамутами, атоміками; хоч і точно знаєш їм ціну і скільки довелося чекати на кожну з них. А ще точно знаєш, що в гори можна йти не обов’язково у флісці Mammut, а в старому спортивному светрі, що вчитися кататися на лижах можна в завеликому лижному костюмі 😱(я б дуже хотіла його забути, але не вдається)), зорі однаково красиво проглядаються і з старого, і нового намету і ясно що кросівки-меріли дуже красиво дивляться на нозі, але в гори можна йти і не в них. А ще що ти ніколи-ніколи, ну ніколи не переляжеш з  надувного каремата на звичайний, навіть якби в тебе не залишилося жодного іншого спорядження 😆
Хобі та зокрема туризм недешево коштують, але нема жодного аргументу, чому відсутність якоїсь крутої примочки мали б зупинити від задоволення від мандрівництва (чи то лижного, чи гірського, чи водного, чи вело). Радість вона не в тому, навіть якщо це червоний Osprey ♥️
