Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєю квартири. Своє дитинство я провела також в квартирі, жодного разу не сумніваючись, в абсолютній перевазі висотного будинку. Можливо, нам пощастило з сусідами, можливо, це дух маленького містечка, але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко.

З переїздом до великого міста, я дізналась, що можна жити, не знаючи власних сусідів. Навіть більше - анонімність мешканця міста-мільйонника є очевидним плюсом.

Проте екологія столиці нагадує, що заміське проживання має свої переваги. Особливо, в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі, де можна походити босоніж.

З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури, легший спосіб добиратись до друзів, розваг, освіти. Натомість треба іти на компроміси з сусідами, управління місцем власного життя стає полем для теорії ігр з багатьма учасниками.

В приватному будинку - навпаки: твоя автономність - твоя відповідальність. За це отримуєш більший простір, свіже повітря.

Добре, коли можна комбінувати варіанти проживання.
