Придворний слуга помітив, що кучер щоденно стояв перед чудовою картиною, тому пошкодував йому це і доповів королю. Тоді король попросив принести цю картину, і коли він її побачив, а вона подобилась у всьому його померлій дружині, тільки була навіть красивішою, то закохався у неї повік. Він попросив того кучера перед себе і запитав, кого зображалата та картина. Кучер відказав, що то була його сестра, а тим часом король вирішив нікого иншого, а тільки її взяти за дружину, та й дав йому карету з кіньми й пишні золоті одіяння і вислав забрати обрану наречену. Коли Реґінер прибув з  посланням, його сестра зраділа, лиш одна Чорна заздрила через те щастя та неймовірно злилась, тому сказала своїй матінці: "Яка користь з Ваших всіх здібностей, якщо Ви мені не можете здобути такого щастя?". "Замовкни", відказала стара, "я таки хочу тобі помогти". І своєю відьомщиною помутила кучеру зір, так, що той став напів незрячим, а Білій заклала вуха, так, що та стала напів глухою. Опісля вони всі сіли в карету, спершу наречена у своїх пишно-королівських одіяннях, потім мачуха зі своєю донькою, Реґінер сидів спереду, керував. По тому як вони вже були довший час в дорозі, кучер крикнув: "Сестричко, прикрийся...
