Знову привид здійняв крик, струсонув свлїм ланцюгом та заломив свої химерні руки.
- Ти закований, - сказав Скрудж, тремтячи. - Скажи, чому?
- Я ношу ланцюк, якого виковав за життя, - відвовів Привид. - Я зробив його кільце за кільцем, ярд за ярдом, я зковав його за власною волею, і за власною волею я ношу його. Цей визерунок дивує тебе?
Скрудж тремтів дедалі більше.
- А чи знав би ти, - продовжував Привид, - вагу та довжину міцної спиралі, яку ти носиш? Вона була б настільки ж довга та важка, як і цей ланцюг, сім свят Різдва назад. З того часу ти заробив його.
