Марксистська концепція класової боротьби та її межі за умов суспільства глобальних ризиків

Для марксистської філософії однією з безумовно ключових є теза про участь людей, в умовах «суспільного виробництва свого життя», у незалежних від їхньої волі виробничих відносинах, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних виробничих сил. Відомо, що для Маркса сукупність цих виробничих відносин складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому «лежить» зокрема політична надбудова, що їй, в свою чергу, відповідають певні форми суспільної свідомості. На певному ступені свого розвитку матеріальні виробничі сили суспільства починають суперечити наявним виробничим відносинам – які водночас є й відносинами власності, - коли й наступає епоха соціальної революції. 

В такому розумінні історії Маркса важливе місце належить класовій боротьбі, сенс якої полягає передусім в тому, що класи, на які неминуче розпадається кожне окреме суспільство, по-різному реагують на згадане постання суперечності між матеріальними виробничими силами та наявними виробничими відносинами. При цьому, дійсно «ефективно» на постання такої суперечності реагує пролетаріат, що й зумовлює його революційну місію своєрідного її вирішення шляхом здійснення зміни базису. Така роль пролетаріату в Маркса пояснюється тим, що решта класів (на відміну від пролетарського, який є «своїм власним продуктом») перебувають у залежності від розвитку крупної промисловості, що й зумовлює їх реакційність та консервативність. 

Таким чином, для Маркса чи не центральним є погляд багатство та спосіб його розподілу як на ключові проблеми суспільства. Однак таке розуміння суспільних проблем виявляє свою обмеженість за сучасних умов постання суспільства глобальних ризиків, оскільки ключовим питанням сучасності вже є насамперед ризик та способи його запобігання, мінімізації та контролю. Якщо ідеалом передусім сучасного Марксу суспільства була рівність, то принципом суспільства ризику є безпека. В свою чергу, цей принцип зумовлений все дедалі більш гострим постанням проблеми глобальної екологічної кризи. Відтак, у світлі такої зміни суспільних пріоритетів, новопосталою метою суспільства є прагнення передусім не матеріальної рівності, а солідаризації в зусиллях уникнути найгіршого, тобто винищення життя на Землі. Цього, звісно, Марксова теорія, значною мірою зосереджена осмисленні можливості подолання матеріальної нерівності людей та пов’язаного з цим відчуження, аж ніяк не враховує. 
