- А ви послухайте, як він нині по обіді Євангеліє буде читати на латині! І українською від знає, і грецькою знає...А Петруха, Петруха! - згадав, нарешті, дякон. - Ну, тепер він почешеться! Прикусить язика! Буде пам'ятати кузькіну мать! Тепер вже не запитає: чому? От насправді дока на доку наскочив! Ха-ха-ха!
Дьякон весело і голосно розміявсь. Після того як лист до Петра був написаний, він повеселішав і заспокоївся. Усвідомлення виконаного батьківського обов'язку і віра в силу письма повернули до нього і його смішливість і доброзичливість.
 - Петро у перекладі означає камінь - говорив він, підходячи до свого дому. - Мій же Петро не камінь, а ганчірка. Гадюка на нього насіла, а він з нею няньчиться, спихнути її не може. Тьфу! Є ж, прости господи, такі жінки! А! Де ж у неї стид? Насіла на хлопця, прилипла та й тримає коло спідниці...до блазнів її на пасіку!
