Скрудж озирнувся, щоб побачити Примару, але того не було видно. Щойно вібрації останнього удару вщухли, він згадав передбачування старого Джакоба Марлі, і, підвівши очі, побачив урочистого Фантома, загорнутого в плащ та в капюшоні, що йшов до нього, як той туман, що стелиться понад землею. СТЕЙВ ЧЕТВЕРТИЙ. ОСТАННІЙ З ДУХІВ. Повільно, тихо та мрачно, Фантом наблизився. Коли той підійшов зовсім близько, Скрудж впав на коліна, бо в самому повітрі, через яке той Дух рухався, здавалось, що був розсіяний морок та таємниця. Він був закутаний в одяг глибокого чорного забарвлення, що закривав його голову, обличчя, форми, та не залишав погляду нічого, крім його випростаної руки. Через це було важко виділити його фігуру  з посеред ночі та виокремити її від темряви, якою він був оточений. Він відчув, що воно було високим й величавим, коли воно стало поруч з ним, і що його таємнича присутність наповнювала урочистим острахом. Він не знав, що далі, бо Дух ані промовляв, ані рухався.
