Я докладно розповів йому й показав нарис мисливця з відстанями, нанесеними зверху на нього.

Після того, як він поглядом майстра був оцінив її, він відкинувся на спинку стільця й, на моє здивування, вибухнув сардонічним, насмішкуватим, самовдоволеним сміхом.

- Що ж, дурень ти, Джиме, - сказав він, коли нарешті зміг говорити.

- Тобі вирішувати, - відповід я, спокійно крутячи в руках подвійну шістку.

- Двадцять, - сказав Ґудло, творячи два хрести на столі крейдою.

- Чому ж я дурень? - запитав я. - Закопані скарби знаходили й до сього в багатьох місцях.

- А тому, - сказав він, - що, общитуючи точку на річці, де твоя лінія пройде, ти не врахував варіяцію. А вона буде на 9 ступнів на захід. Дай-но свій олівець.
