Він чекав близько двадцяти хвилин, і тоді високий чоловік в довгому плащі, з коміром натягнутим  до вух, поспішив назустріч з протилежної сторони вулиці. Він пішов прямо до чоловіка, який чекав.
«Це ти, Бобе?» - спитав він з сумнівом.
«Це ти, Джиме Веллс?» - закричав чоловік у дверях.
“Побий мене грім!» - вигукнув новий прибулець, хапаючи обидві руки іншого чоловіка своїми. «Це ж Боб, ясно, як день. Я був впевнений, що знайду тебе, якщо ти досі живий. Так, так, так, двадцять  років - довгий час. Старі часи пройшли, Бобе; я б хотів, щоб вони продовжувались, щоб ми могли повечеряти тут ще раз. Як Захід поставився до тебе, старий?»
