Колись давно, не пам'ятаю вже де натрапила на електронну копію нью-йоркського видання "Тигроловів", але руки дійшли до неї тільки зараз.

І ось, Григорій прокидається в незнайомій хаті, бачить вазони заквітчані sweet william (букв. милий вільям). Відкриваю словник , відкриваю ґуґл, довідуюсь, що то дрібні гвоздики, довідуюсь, що вони були в весільному букеті Кейт Мідлтон (дотепно), вагаюсь, чи були там в оригіналі гвоздики, читаю далі.

Розказую цю маленьку історію мамі, мама знаходить книжку - васильки. Ми киваємо головами (принамйні я киваю зі свого боку телефону), погоджуючись, що ім'я замінено на ім'я, а потім вона питає: а чому sweet william так називається?

І я повертаюсь в ґуґл.

Знаходжу баладу про Прекрасну Марґарет і Милого Вільяма, у них там на могилах виростають квіти, але хтозна які.

Знаходжу Вільяма Августа герцога Камберлендського, якого називали то  Sweet William, то The Butcher, а то просто Martial boy, і котрий жорстоко придушив якобітське повстання. В Шотландії. А квіти-то червоно-пістряві, а в Шотландії взагалі називаються stinking Willie чи sour Billy (букв. смердючий Віллі чи кислий/огидний Віллі).
І все наче складається в картинку...

І тут я згадую, що була в мене в дитинстві книжечка Н.Ф. Золотницького (вперше опублікована в 1914, щоб ви розуміли, в Золотницького не було ґуґла, але він був по часу ближчий до всіх цих історій) і там точно був розділ про гвоздики. Знаходжу цю книжчеку, а там:
"Перший почав розводити гвоздику в Англії придворний садівник Герард, котрий одержав її із Польші. Це було в 1597 році. А в 1629 — число її різновидів в Англії виросло вже до 50, котрі уславлений її вирощуванням садівник Паркінсон розділяє на махрові — carnation і дрібні, прості gilly flowers. Серед цих сортів особливо славився на той час sweet William, названий ним так на честь Шекспіра, котрий у своїй «Зимовій казці» зауважує устами героїні:
«The fairest о'the season
Are our carnations and streaked gilly flowers».
(Найчарівніші літні квіти — це махрові гвоздики й пістряві гвоздики)."

на честь Шекспіра?

Я чесно знайшла повну цитату тут  в перекладі Віктора Коптілова
О панове!
Коли старіє, хилиться вже рік,
Коли не вмерло літо, а зима
У дрижаках іще не народилась,
Тоді найліпші квіти — це гвоздики
Й левкої — буцім покручі природи.
Та в нашому садочку їх немає,
Бо їх розводить я не хочу.

Я не змогла знайти англомовного джерела, котре би підтверджувало цю теорію (але знайшла путівники по творчості Шекспіра, то ж може колись...), то ж лишаємося з Камберлендським м'ясником.
