Розліпивги повіки, Га-Ноцрі поглянув вниз. Його очі, зазвичай ясні, тепер були мутноватими.

– Га-Ноцрі! – сказав палач.

Га-Ноцрі поворохнув зпухшими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом:

– Що тобі треба? Навіщо підійшов до мене?

– Пий! – сказав палач, і просякнута водою губка на кінці списи піднялась до  вуст Ієшуа. Радість проблиснула у того в очах, він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу. З сусіднього стовба донісся голос Дісмаса:

– Несправедливість! Я такий же розбійник, як і він.

Дісмас напружився, але поворухнутись не зміг, його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільца. Він втягнув живіт, нігтями вчепився в кінці перекладин, голову тримав обернену до стовба Ієшуа, злоба палала в очах Дісмаса.

Пилова хмара накрила майданчик, сильно стемніло. Коли пил розвіявся, кентурион крикнув:

– Мовчати на дугому стовбі!
