«Біжать хвилини, і я, Левій Матвій, знаходжусь на Лисій Горі, а смерті все нема!»

Далі:

«Сонце котиться додолу, а смерті нема».

Тепер Левій Матвій безнадійно записав гострою паличкою так:

«Боже! За що гніваєшся на нього? Пошли йому смерть».

Записавши це, він хворобливо схлипнув і знову нігтями поранив свої груди.

Причина відчаю Левія полягала в тій страшній невдачі, що спіткала Ієшуа і його, і, окрім того, в тій важкій помилці, яку він, Левій, на його думку, скоїв. Позавчора вдент Ієшуа і Левій знаходились у Віфанії під Єршалаїмом, де гостювали у одного городника, котрому надвзичайно спобобались проповіди Ієшуа. Увесь ранок обоє пропрацювали на городі, допомагаючи хазяїну, а увечері, коли прохолодно, збиралися йти в Єршалаїм. Але Ієшуа чомусь став квапитися, сказавши, що у нього в місті негайна справа, і пішов один близько полудня. От у цьому й полягала перша помилка Левія Матвія. Навіщо, навіщо він відпустив його самого!
